В СССР была пропаганда, но и в Незалежной ее полно. Например, у сына в учебнике задание. Надо написать сочинение на тему "Если бы Украина жила как одна семья?".
Не выдержал, сел и написал (взрослый дядька) свое школьное сочинение:
Якби Україна була однією сім’єю
Якби Україна була однією сім’єю, то ми, українці, були б позбавлені багатьох чудових, споконвіку складених нашими пращурами – дідами та прадідами, народних прислів’їв та приказок.
Наприклад, цікавий вислів «Якби у сусіда корова здохла!», не збагачував би нашу мову. Ми не знали б мудрих слів «Моя хата скраю!», «Я їм хліб, та свій. А ти – поруч постій!»; не казали б ми про старих людей «А він уже чужий вік живе» (начебто стара людина може вкрасти відведене комусь життя), і не казали б ми, зітхаючи сумно, про самих себе «Які люди, таке і життя буде».
Якби Україна була однією сім’єю, то в нашого народу було б набагато менше сумних прислів’їв і приказок, ніж є, про нужду і злидні, ось таких: «На бідного Хому і дерево падає», «Бідний у праці рветься, а багатому черево дметься», «Біда бідою їде і бідою поганяє». Адже якби ми жили однією сім’єю, то у нас не було б бідних, а статки ділилися б по-братерськи, щоб усім вистачало.
Якби Україна була однією сім’єю, то темою цього твору були б, мабуть, такі слова: «Україна – одна сім’я».
Мені б дуже хотілося, щоб Україна була однією сім’єю, але чи не про це бажання наш народ склав ще одне влучне прислів’я – «Дурень думкою багатіє»?